Виховна робота

Виховний захід:  «Чай – напій Богів»

для 7 класу.

Вчитель. Дорогі друзі! Не знаю чи є серед вас ті, хто ніколи не пив чаю. І на всій земній кулі навряд чи знайдеться людина, яка б не пробувала цей смачний і корисний напій. Але ми п'ємо його нерідко як-небудь, і тому цінні якості, якими він володіє, які використовуються організмом, засвоюються погано, або не засвоюються зовсім. Адже цей напій зміцнює здоров'я, надає людині сили і навіть виліковує недуги. Так що давайте будемо чаювати з користю. Як же це робити, з чого почати? Який чай, від чого, як його пити? Як зберігати, заварювати? Зараз ми з вами про це поговоримо.

Перший учень. Родовід чаю.

Про цей популярний напій у старих китайських рукописах згадується ще за 2700 років до н.е. Більшість учених батьківщиною чаю вважають Китай, хоч є інші версії, що це передгірні області Гімалаїв, В'єтнам. Поява чаю овіяна легендами. Ось одна з них, — а, може, хто знає, — бувальщина. В провінції Юньнань Швденно-Західного Китаю

пастухи помітили після того, як вівці чи кози з'їдять листя якогось вічнозеленого деревця, стають спритними і бадьорими. Вирішили спробувати дію листя на собі. Висушили, заварили в кип'ятку, як поступали з іншими лікарськими травами, і стали пити ароматний напій. Так був відкритий чай. ВІП-ІУ століттях нашої ери чайне дерево в Китаї стали вирощувати вже на плантаціях, формуючи крони і перетворивши його в невисокий кущ, щоб краще можна було збирати листя. Так поступово чай перекочував з країн Сходу на захід. Першими з європейців чай завезли португальці в 1517р. за ними, в 1610-му—голландці. Пізніше чай завоював всю Європу. Але найбільшими любителями чаю є англійці. Вони п'ють чай скрізь — вдома на роботі, в дорозі, в ресторанах та на всіх прийомах і зустрічах. В Японії чай з'явився на початку VIII ст.

Офіційна історія чаювання в Росії починається в 1638 р., коли монгольський правитель Алтин-Хан прислав у подарунок царю Михайлу Федоровичу чотири пуди диковинного сухого листя. Хоча знайомство російських людей з чаєм відбулося набагато раніше. Адже росіяни в силу ряду причин бували в Китаї і, звичайно пробували чай. В 1679 р. Китай підписав договір про постійні поставки чаю. Хоча цей напій вживають на всіх континентах Землі, але вирощують - лише в Азії. Багато сотень років це заняття залишалось "китайським секретом". Але і він був розгаданий. В 1814 р., привезений з Парижу чайний кущ висадили в Нікітському ботанічному саду. Тут його розмножили! Однак він не прижився. Пагони в 1874 р. завезли в Грузію, де вони акліматизувались і дали насіння. З тих пір в Грузії стали вирощувати чай. Пізніше він перекочував в Азербайджан і Краснодарський край.

 Типи чаїв.

В залежності від технології виробництва, чай поділяють на дві групи: байховий (розсипний) і пресований.

Основних типів чаїв —- чотири.

Чорний чай вважається кращим, і в торгівлі він займає ведуче місце. Чорним його називають тому, що він має такий колір. Дає інтенсивний настій, має терпкуватий смак.

Зелений чай. Називається через колір продукції і настою. Він має найбільш виражені лікувальні якості. П'ють його без цукру, тому що з цукром він недобрий.

Жовтий чай. За біологічними якостями близький до зеленого. Вирізняється м'яким смаком і тонким, ні з чим незрівнянним ароматом. Червоний чай. При настоюванні дає яскраво-червоний колір. Має дуже приємний пряний аромат і вважається найароматнішим у світі.

А ще роблять чай з гілочок вишні. Вишневий чай можна пити відразу після кип'ятіння, але для гарного кольору і смаку краще дати йому настоятися. Тоді він набуває красивого червоно-корич­невого кольору та легкого миг­дального присмаку. Чай з гілочок сливи дуже схожий на вишневий, але менш ароматний і трохи світліший. Для нього досить 5—8 гілочок довжиною 20 см на 1 л води. Чай із сливи та вишні не тільки смачний, але й корисний. Він має слабку заспокійливу дію та поліпшує роботу легень. А ще добрий чай з гілочок горобини, він дає темний червоно-коричневий настій зі слабким запахом гіркого мигдалю. Як і вишневий, він буде набагато смачніший після насто­ювання. Перед вживанням гілки слід вимити і порізати на частин­ки (6—8 гілочок по 5 см на 1,5 л води). Смачний чай і з гілочок яб­луні, але їх слід дуже ретельно мити. Відвар з гілочок яблунь різних сортів буде відрізнятися за смаком, наприклад, гілочки сорту «Китайка» гірчать, «Антонівка» — смачніша, але дуже світла.

 «Виробництво чаю — напою богів»

До того як потрапити на прилавки магазинів, чай проходить вели кий путь від плантації, де він росте, до фабрик. Це дуже довгий та тру домісткий шлях.

Чай збирають вручну чи машинами, а іноді ріжуть ножицями Збиральники обривають тільки бруньки та два наймолодші листочкр (флеш) — тільки вони мають необхідний смак та аромат.

Після того як чай зібрано, його зважують і сортують для першогс контролю. Потім відправляють його на фабрику для в'ялення з вико ристанням великих повітрядувок.

Потім іде процес розрізання листя. У них концентрується сік і по чинається процес ферментації.

Ферментація для чорного чаю — ключовий процес, чим довше вій триває, тим темніший колір чаю, тим менше в ньому вітамінів і біль ше кофеїну. Вологість, температура та термін ферментації повинні чітке контролюватись, щоб чай не втратив смак.

Зелений чай ферментацію не проходить.

«Важливі компоненти чайного листа»

Катехіни, кофеїн, амінокислоти, таніни, бутурієва кислота, вітаміни А, В,, В₂, В₃, С, Е, К, Р, Р, хлорофіли, мінеральні сполуки, сахариди сапоніни. Свіжозібрані чайні листки на 80 % складаються з води. Смак зеленого чаю залежить від:

катехіну — надає гірчинки й терпкості;

кофеїн — надає гірчинки;

теанін і амінокислоти — надають аромату і солодкості.

У зеленому чаї катехіну більше, ніж у чорному, тому що в ньому від сутня ферментація. Катехін дуже сильний, адсорбуючий воду поліфенол і антиоксидант.

Одна чашка зеленого чаю на день — це 10-40 мг поліфенолів, вона має більший антиоксидантний ефект, ніж брокколі, шпинат, морква чи суниця. Найбагатший на катехіни порошковий японський зелений чай який використовують для чайних церемоній. Зазвичай у зеленому чаї 120 мг/г, але в деяких сортах порошкового японського чаю їх може бути до 300-500 мг/л, а також 160-260 мг/л кофеїну 230—250 мг/л теаніну, 30—80 мг/л аскорбінової кислоти.

У чому користь катехіну для здоров'я людини?

Він усуває з організму вільні радикали, що попереджує появу раку, а коли об'єднується з холестеролом — зменшує звуження судин, що попереджає атеросклероз, тромбоз, виникнення інфарктів та інсультів. Чай ефективний у разі гіпертонії, блокує діяльність ензиму, який поглинає цукор тим самим попереджає появу цукрового діабету, протидіє старінню, проти стоїть вірусам, запобігає застудам, харчовим отруєнням, шлунковим хворобам, дизентерії, холері, зменшує кількість бактерій у ротовій порожнині що знижує ризик парадонтозу, регулює діяльність кишечнику Поєднується з такими продуктами, як м'ясо, риба та ін. Запобігає дурному запаху з рота виводить з організму сполуки Плюмбуму, Хрому, Стануму, Меркурію, Кадмію, розчиняючи їх, що необхідно мешканцям великих міст.

Зелений чай краще пити через 20 хв після заварювання, а чорний -~ через 5 хвилин — у цей час він найкорисніший.

Років 100 тому чай вважався небезпечним продуктом, який викликає безсоння, непритомність, нетримання сечі, поганий колір обличчя — і це все внаслідок дії кофеїну.

Зараз до чаю зовсім інше ставлення. Всі лікарські властивості  описати важко. Він -лікує, як вважають учені, від багатьох хвороб: так п'ять-десять чашок на добу зеленого чаю запобігає появі раку.

Зелений чай, мабуть, найкорисніший.

 «Зберігання чаю»

Чай швидко вбирає в себе запахи, вологість, тому його треба герметично закривати і тримати в темному місті. Світло окислює чай і погіршує якості чаю. Кращий посуд для зберігання чаю — порцеляна.

Чайна косметика

Китаянки та японки не обходяться без заварки або завареного чаю. Мини полюбляють не тільки вмиватися чаєм, а й приймати ванни.

Чорний чай надає тілу засмаглого відтінку.

У разі пітливості рук роблять ванночки з чаю (краще зеленого)

Може ополіскувати обличчя настоєм солоного чаю або протирати

кубиком льоду вранці. «Чайний лід» тонізує шкіру, звужує пори (добре для жирної шкіри).

Щоб очистити обличчя від вугрів, треба пити шість-вісім чашок зе­леного чаю на день і робити аплікацію на шкіру (марлю змочену теплим настоєм чаю, на обличчя та на спину на 15-20 хвилин).

Екстракт зеленого чаю входить до складу багатьох лосьйонів для обличчя. Дубильні речовини звужують пори, розгладжують зморшки, омолоджують шкіру.

Для волосся чай теж дуже корисний:

•  для сухих:

після миття волосся ополоснути настоєм зеленого чаю. Волосся буде пишним та блискучим. Якщо втирати настій у корені волосся, зникає лупа і волосся стає пружним;

•  для жирних:

в одну склянку зеленого чаю додати ЗО г горілки, одну чайну ложку лимонного соку і 1 л води, цим розчином ополіскувати волосся. По­вторити таке миття три-чотири рази.

•  для сивого:

щоб отримати фарбу, одну склянку міцного чорного гарячого чаю зміщати з чотирма столовими ложками какао або кави. Цей розчин нанести на волосся, втирати, розчесати, змити через півгодини. Суміш чаю з хною надасть волоссю золотистого відтінку, зміцнить корені, позбавить відлупи.

Очі заблищать як зорі, стануть ясними, якщо прикласти пакетики

зашареного чаю.

Позбавитись від обвислої шкіри під очима допоможе два теплі па­кетики зеленого або чорного чаю. Тримати 15—20 хвилин на очах, поки н© прохолонуть. 

Чайний бальзам

З давніх часів до чаю додавали жасмин, розу, хризантему, корицю, кар­дамон, гвоздику, імбир, м'яту, чебрець, душицю (материнку), котовник,

Суміш чаю з лікарськими травами називають чайним бальзамом.

Зараз ми з вами познайомимся з деякими рецептами:

•    Чай із суницями: 90 % чорного чаю, 5 % листя суниці, 5 % ягід суни­
ці. Застосовують у разі авітамінозів.

•    Чай цейлонський 60 %, листя зніту 35 %, квіток зніту 5 %. Такий чай
має знеболювальний, заспокійливий ефект, підвищує імунітет до ін­
фекційних, застудних захворювань.

•    Чай з чорною смородиною:  60%  цейлонського чорного чаю,
ЗО % зніту, 5 % плодів чорної порічки, 5 % листків чорної порічки.
Чай використовується після тяжких хвороб.

•    Чай з порічками.

•    Чай з медуницею: 60 % цейлонського чорного чаю, ЗО % зніту,
10%медуниці — такий чай стимулює кровотворення, ріст, актив­
ність вітаміну В. Має протипухлинну дію.

•    Чай з чорноплідною горобиною: 60 % цейлонського чорного чаю,
ЗО % зніту, 5 % горобини чорноплідної, 5 % яблук сушених. Має за­
спокійливий ефект, багатий на іод, виводить радіоактивні елементи.

•    Чай з травами: 9 часток чаю, 1 частка суміші трав. Суміш готують
так:

звіробій — 3 частки;

мати-й-мачуха — 3 частки;                             

м'ята — 2,5 частки;

материнка — 2,5 частки;

ромашка — 2 частки;

кукурудзяні рильця — 2 частки;

плоди шипшини—1,5 частки;

плоди глоду — 1 частка;

валеріана — 1 частка;

евкаліпт — 1 частка.

 Що лікує чай

Застуду— потогінна дія— п'ють теплий середньої міцності чай з молоком.

Захворювання очей, вій — міцний охолоджений зелений та чор­ний чай.

Виразки шкіри та виразки шлунка і дванадцятипалої кишки — за­стосовують міцний настій зеленого чаю.

Ячмінь на очах — свіжа заварка зеленого чаю (одна чайна ложка за­варки на одну склянку окропу).

Морська хвороба, нудота вагітних — допоможе жування зеленого сухого чаю.

Отруєння алкоголем — міцний гарячий солодкий чай з молоком.

Метеоризм — чай з молоком і сіллю.

Наліт на язиці — чай з ізюмом.

Серцеві хвороби — чай з квітами фіалки (рецепт руських знахарів): пити довго, стійко.

Пародонтоз — кровоточивість ясен — полощуть рот (до однієї чай­ної ложки сухого чаю додають один зубок товченого часнику, заливають однією склянкою окропу, 20 хв настоюють — заживлює мікро ранки). 

Корисні поради

1. Куплений чай пересипте в скляну або порцелянову банку (у пластиковій чай «задихається»). Зберігати чай потрібно в сухому при­міщенні, можна на сонячному світлі, оскільки сонячне світло може відновити попсований чай. Чай усмоктує інші запахи, запобігайте цьому. Чай треба пити без цукру.

2. Заварювати чай потрібно в порцелянових або фаянсових чайниках.
Металевим посудом краще не користуйтесь.

3. Водопровідну воду треба поставити на сонце на добу, щоб вийшла
хлорка.

«Як заварювати чай?»

Чай смакує і має лікарські властивості. Він надасть силу, оживить думки, розвіє сон. Коли холодно — зігріє, якщо спекотно — принесе прохолоду, якщо у вас поганий настрій — підбадьорить, якщо ви збуджені — заспокоїть.

 «Випий чайку — забудеш нудьгу», — кажуть у народі, а ще кажуть: чай — «еліксир життя» або «багатирський напій», «напій світлого ро­зуму» або «напій бадьорості та здоров'я». Кофеїн чаю на 2—4 % значно м’якше діє на серце, ніж той, що міститься в каві.

Кофеїн стимулює мозкову діяльність, знімає втому, головний біль,

 6 годин підтримує активну роботу головного мозку, судин, органів

дихання. Японські вчені довели, що чайний напій має протипроменеву, проти радіоактивну дію. Китайські вчені установили, що зелений чай за­тримує розвиток ракових захворювань. Рекомендується щодня випива­ти по дві чашки чаю.

Порожній чайник для заварювання треба сполоснути окропом, щоб він прогрівся. Потім засипати заварку, приблизно одну чайну ложку на склянку (за кількістю осіб, які будуть пити чай) плюс ще одну. Якщо з'явилася біла чи кольорова піна, то чай якісний.

Можна додати в чайник небагато цукру — чай краще завариться. За­кутувати чайник зверху бавовняною серветкою не обов'язково.

Заварювати чай треба свіжим окропом (водою, яка кипить перший раз), коли вода починає закипати біле кипіння (з'являються буль­башки повітря), не допускати, доки на чайнику почне стрибати криш­ка — така вода вважається перекипілою, вона погіршує смак чаю.

Кип'ятити сам чай не можна — він стане міцніше, але втратить смак і аромат.

До заварки часто додають лікарські трави: м'яту, душицю, чабрець, липовий цвіт та ін. Щільно закривають кришечкою.

Можна замість цукру класти мед - це корисніше. Кожен може скласти свій фірмовий чай, за своїм смаком. Постійно пити чай з одним набором трав не рекомендується, людина звикає до його дії і він при­носить уже меншу користь.

Як пити чай?

Чай п'ють по-різному. Внакладку, вприкуску, вприлизку, вприсипку. Кажуть, ще можна вприглядку, впридумку — але це, звичайно, жарт. Справжні цінителі чаю п'ють його в чистому вигляді, не додаючи навіть цукор. Ми ж п'ємо чай з цукром, хоча доведено, що це не дуже добре: цукор руйнує деякі вітаміни чаю, його смак. Тож якщо пити чай, то краще це робити вприкуску. Дехто п'є чай з лимоном, варенням, медом і т. д. Таке чаювання приносить не лише користь, а й задоволення.

Для кожної людини — здорової чи хворої — чай — це прекрасний напій, особливо вранці або ввечері після робочого дня. Особливо чай з молоком. Це чудовий профілактичний засіб, корисний при хворобах нирок, серця, виснаженні центральної нервової системи. Тим, хто п'є чай з молоком, спочатку треба налити в чашку молоко, а потім заварку. Помітили, якщо доливати молоко в чай, псується його смак і аромат.

Всі народи п'ють чай по-різному. Деякі узбеки і каракалпаки п'ють чорний чай з перцем, молоком і медом. Буряти п'ють чай не з цукром, а з сіллю, і не заварюють його, а варять в котлі.

Англійці чай п'ють з лимоном і цукром. З лимоном п'ють чай в Ірані і Турції, закушуючи замість цукру ізюмом, інжиром або мигдалем.

Вчитель. Здавна чашка чаю була прикрасою будь-якої бесіди та зустрічі. Недаремно говорили: "Самовар кипить, йти не велить". Пили не поспішаючи, з почуттям. Таке чаювання корисне, воно покращує настрій, робить людину добрішою. Чай є символом гостинності. Воістину: культура чаювання — це культура людських взаємовідносин.